Менш як за місяць, рівно о нуль годин нуль хвилин новорічної ночі, має бути скасовано мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Теоретично. Бо хоча заборона відчужувати паї діє тільки до 1 січня 2009 року, а Верховна Рада не зробила жодного кроку, аби організувати легальний ринок землі, жоден з аналітиків не сумнівається, що нардепи неодмінно зберуться у сесійній залі і продовжать заборону ще на рік. А потім ще і ще. Причина цьому — надто вагома: мораторій є чудовим прикриттям для земельного «дерибану». За існуючої системи влади верхівкою цього масштабного розкрадання були і залишаються люди, наділені владними повноваженнями. Тобто, ті ж самі народні депутати — переважно від більшості.
Жертвами ж мораторію та його прямим наслідком — земельного «дерибану» — стають пересічні українці, не надто обізнані в юридичних нюансах селяни, у яких нині за безцінь скуповують паї. Часто при цьому не гребуючи звичайним обманом. Прикмета нинішнього дня — обабіч доріг та біля державних установ можна побачити численні пікети обдурених мешканців сіл, які вимагають повернути їм землю, вкрадену мафіозі з депутатськими значками на лацканах.
До «України молодої» потрапили дуже цікаві документи, які дають змогу простежити весь ланцюжок, за яким сільськогосподарська земля в обхід державної заборони легко й невимушено переходить від селян до цілком конкретних політиків із дуже реальних та відомих усій країні фракцій. У схемі задіяні народні депутати, їхні помічники, місцева влада, високопосадовці, часто представники міліції та прокуратури, і неодмінно — судді. Деяких служителів Феміди, які роздавали землю особливо завзято, нині розшукують правоохоронні органи. Так, з листопада 2007 року на робочому місці місяцями не з’являвся суддя Бориспільського міськрайсуду Н. Корнієць, який причетний до розкрадання земель у селах Княжичі та Зазим’я, що у Броварському районі — дуже близько до столиці.
За підрахунками консалтингової компанії DLL Top Consulting Ukraine, за чотири роки в Україні пішло «наліво» п’ять мільйонів (!) гектарів сільськогосподарської землі. У людей просто брутально вкрали землю, або ж вони продали свої наділи за копійки, і коли мораторій скасують, вони залишаться ні з чим. А ділки, що встигли придбати цю землю, отримають мільярдні прибутки.
Про боротьбу із земельною мафією ми чуємо вже кілька років поспіль. Втім жодного результату це протистояння поки не принесло. І добитися результату майже неможливо, — стверджують добре інформовані фахівці. Хоча би тому, що мафія вже давно проникла у ряди тих, хто має з нею боротися.
Найдорожча, а значить найпривабливіша, в Україні земля розташована на Київщині та у південних районах Криму. Тож і активність земельних мафіозі там вища, і більші суми фігурують на «чорному» ринку. Одним із «топових» об’єктів Київської області невдовзі має стати нова Велика кільцева дорога навколо столиці. За існуючим законодавством, держава викуповуватиме землю, на якій споруджуватимуть інфраструктурні об’єкти. Отже вартість ділянок біля дороги одразу різко зросте. А якщо сьогодні купити ці наділи за безцінь, а завтра вигідно продати, можна заробити шалені кошти. Вже нині, як повідомляють наші джерела в правоохоронних органах, тільки одна група, очолювана народним депутатом України від БЮТ Богданом Губським, незаконним шляхом придбала понад 30 тисяч гектарів «прикиївської» землі! До складу цього «клубу шанувальників селянських наділів» входять також народні депутати Сергій Осика, Валерій Писаренко, Ігор Савченко, Уляна Мостіпан та інші. За експертними оцінками, у разі скасування мораторію ці народні обранці зароблять щонайменше 10 мільярдів доларів.
Політичні реалії в Україні такі, що жодну незаконну оборудку неможливо здійснити без допомоги влади. Тож земельним «дерибаном» у регіонах з успіхом займаються тільки ті політичні сили, які сформували більшість в органах місцевої влади. На Київщині, якщо згадати результати останніх виборів, лідирує БЮТ.
«Захисники народу», у свою чергу, підкуповують суддів, нотаріусів, працівників прокуратури. Тільки через одного приватного нотаріуса Броварів пана Бурлаку було зареєстровано понад сто (!) незаконних договорів купівлі–продажу та дарування земельних ділянок загальною площею понад 300 гектарів. Незважаючи на те, що нотаріус упродовж тривалого часу порушував закон, правоохоронці старанно закривали очі на його діяльність. Скажімо, чомусь предметом ретельної перевірки не стали численні факти, коли за договорами дарування однією стороною виступає дружина голови фракції БЮТ в районній раді, а другою стороною — підприємство «Девелопмент Інвест», засновником якого є В’ячеслав Філоненко, помічник–консультант народного депутата України Ігоря Савченка. Також, як ви здогадалися, представника фракції БЮТ. Цікавий нюанс: до обрання депутатом пан Савченко очолював Київський науково–дослідний інститут землеустрою. Саме через цю установу й проходили незаконні оборудки з землею.
Дивним є і такий факт: ще 20 вересня 2007 року управління СБУ у Київській області направило до обласної прокуратури матеріали про цю земельну аферу. Проте люди в прокурорських мундирах чомусь відмовили у порушенні кримінальної справи. Міцно «спить» і МВС. Незважаючи на численні заяви та звернення громадян про порушення земельного законодавства, жодного порушника не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Гучні справи про самозахвати землі повільно розсипаються — без зібраних доказів вини, проведення слідчих дій, без передачі їх до суду.
Методів, аби незаконно заволодіти земельною ділянкою, є декілька. Найпоширеніший з них — боргові розписки. Тобто «покупець» і «продавець» укладають договір, що буцімто селянин узяв у борг певну суму грошей. Минає час, і боржник відмовляється повертати кошти. Тоді позичальник звертається до суду, а підкуплені люди в мантіях ухвалюють рішення про примусове відчуження земельних ділянок. Селяни, як правило, про такі рішення не знають і в судових засіданнях участі не беруть.
У розпорядженні «України молодої» є копії документів, які дають змогу простежити, як вітчизняні судді позбавляють українських селян їхньої споконвічної землі. Так, 27 жовтня минулого року до Бориспільського міськрайонного суду надійшов позов товариства «Девелопмент–Технологія» до громадянина Олега Б. Пан Б., стверджує позивач, позичив у «Девелопмент–Технології» 220 тисяч гривень. І вчасно не повернув цю круглу суму, посилаючись, що з грошима у громадянина Б. раптом стало доволі сутужно. Але, на щастя для товариства з милозвучною закордонною назвою, «цілком випадково» у власності громадянина Б. числилися аж 33 (!) земельні ділянки загальною площею — 32,842 гектара. І не абиде, а у межах Зазимської сільради — місцині за кілька кілометрів від Києва, де нині активно споруджує свої котеджі нова українська політична еліта.
Тому «Девелопмент–Технологія» у прохальній частині позову, який розглядав «чесний і безпристрасний» суддя, зазначило: забрати у безвідповідального Б. його гектари. Аргументація у позовній заяві була викладена так: якщо суд задовольнить позов стягненням грошових коштів, то це рішення залишиться без виконання, а права бідолашного товариства — незахищеними. Водночас представник комерційної структури просив суддю не тільки виконати його прохання, а й укласти спеціальну ухвалу, якою... заборонити компетентним державним органам відмовляти «Девелопмент–Технології» у виготовленні державних актів на право приватної власності на земельні ділянки. Щоб одним пострілом вбити одразу всіх навколишніх зайців!
Відповідач, ясна річ, на судове засідання не з’явився. Але надав заяву, в якій з усіми претензіями до нього погодився. Незалежна гілка влади в особі судді І. Бондаренка, заслухавши аргументи серйозної фірми, дійшла до єдиного «правильного» рішення — позов комерсантів задовольнити у повному обсязі. Тим паче що вартість усіх 33 гектарів навколостоличної землі становить усього лише трохи більше 170 тисяч гривень — навіть менше, ніж борг відповідача. Разом із передачею земельки у турботливо підставлені руки «Девелопмент–Технології» суд своєю ухвалою заборонив Броварському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному управлінню земельних ресурсів, Броварській районній державній адміністрації, а також цілій низці державних органів відмовляти новим власникам у безперешкодному оформленні всіх необхідних паперів.
Звичайно ж, ніхто із перерахованих служб проти волі високого суду не пішов, і всі папери на 33 гектари у мальовничому місці опинилися в руках фірми, яка зуміла так вдало позичити гроші. Але потім ми з’ясували, що того осіннього дня старанний суддя Бондаренко не обмежився тільки забиранням землі в окремо взятого громадянина Б. Оскільки робочий час пан Бондаренко звик використовувати якомога раціональніше, він розглянув ще одну претензію «Девелопмент–Технології». Цього разу — до громадянки Софії Л. Ця жінка, як виявилося, також не пішла позичати гроші до банку, а звернулася, мабуть за прикладом Олега Б., до комерційної структури «Девелопмент–Технологія». Позичала, щоправда, менше — всього лише 15 тисяч гривень. Воно й не дивно, адже землі вона мала всього лише 2,3 гектара. Експерти оцінили такі наділи поблизу столиці смішною сумою — 12 тисяч гривень. За цінами минулого року, за такі гроші у Броварському районі важко було придбати добротну собачу будку у найвіддаленішому селі.
Софія Л. на засідання також не з’явилася і також попросила справедливого суддю Бондаренка з’ясувати стосунки без неї. І він знову ж таки ухвалив єдино правильне рішення — віддати «Девелопмент–Технології» всю землю боржниці, до останньої грудки. І також суворо заборонив усім державим структурам не давати якогось папірця фірмі, яка так щедро позичає гроші всім охочим власникам паїв. У тому, що два рішення були написані «під копірку» і змінювали у них тільки розміри ділянок та їхні кадастрові номери, немає жодних сумнівів. Помилка у слові: «жотня» замість «жовтня» повторюється в обох документах.
...Кореспондентові «УМ», зворушеному тим, як незвичайно вигідно деякі комерційні структури позичають гроші «правильним» людям, закортіло одразу ж навести довідки про кмітливу «Девелопмент–Технологію». Можливо, навіть перейняти передовий досвід. Нам удалося знайти реєстраційні документи товариства, з яких випливало, що фірму створили... рівно за два тижні перед тим, як вона почала щедро обдаровувати грішми власників недооцінених чорноземів. Найімовірніше, що саме для цього й створили. А одним із двох співзасновників товариства є помічник депутата–БЮТівця В’ячеслав Філоненко.
Описана тут схема відбирання землі у селян суперечить чинному законодавству України. Саме таке повідомлення ще торік розіслав своїм інструктивним листом Верховний Суд України. Цей лист–роз’яснення обов’язковий до виконання усіма судами нижчих інстанцій. Але навіщо суддям виконувати інструкції свого керівництва, якщо вони мають переконливі аргументи інших впливових осіб у вигляді грошових знаків? Правил гри, що їх запровадила так звана «група Губського», дотримувалися й інші судді. Часто люди, які буцімто писали боргові розписки, навіть не відали, що вони комусь заборгували. Ділки, яких прикривали високопоставлені депутати, фальсифікували ці розписки, суди виносили «правильні» ухвали, а представники влади на місцях примусово відчужували земельні ділянки. Так, пан Губський через підставних осіб в обхід мораторію скупив понад півтори тисячі гектарів землі в понад 300 мешканців сіл Зазим’я та Княжичі Броварського району. «Супровід» забезпечували судді Микола Корнієць, Микола Луценко та голова земельної комісії Броварської міської ради пан Піддубняк. Нині цих суддів звинувачують у шахрайстві, але прокуратура незбагненним чином не квапиться з розслідуванням цих справ.
Тижнем пізніше, ніж Бориспільський суд вилучив 35 гектарів землі у Олега Б. та Софії Л., він провів таку ж саму процедуру з ще 143 (!) ділянками. Внаслідок цього новітні земельні нувориші — ця ж сама фірма «Девелопмент–Технологія», а також «Біт–інвест», «Інвестбуд–систем» — стали власниками ще 170 гектарів землі. Фізичні особи за допомогою суддів викупили у мешканців Крушинської сільської ради Васильківського району паї площею 130 гектарів. Потім їх буде оформлено на підконтрольні відомому депутату фірми «Алакор Іновейшн», «Лімаксо Іновейшн», «Маказин сорт». Головна особливість цих ділянок у тому, що ними має пройти Велика кільцева дорога.
Але й це ще далеко не все. Богдан Губський активно лобіював питання про винесення на сесію Київської обласної ради питання про розширення меж села Гнідин — із 300 до 800 гектарів. Така турбота нардепа про скромний населений пункт викликана однією причиною — скупити їхні земельні ділянки. Аби не мозолити суддям очі назвами одних і тих самих фірм, які щедро зичать гроші, у Гнідині землю скуповувало спільне українсько–американське підприємство «МТН».
Торік підконтрольні політикові — любителю земельного питання — 84 садові товариства раптом отримали 70 гектарів лісів у межах Бобрицької сільської ради Києво–Святошинського району. З використанням тіньових схем скуплено близько 200 гектарів паїв у мешканців сіл Озерна, Луб’янка та Блискавиця Києво–Святошинського району. Ви будете здивовані, але там також пройде Велика кільцева. Нова дорога проляже й на території Княжицької сільської ради. Там комерційні структури пана Губського планують оформити тривалу оренду 200 гектарів (!) землі. Ще недавно в процесі «придбання» перебували 74 гектари в межах Погребської сільської ради та 28 — Зазимської.
Блакитна мрія Богдана Губського — заволодіти «золотими» 80 гектарами земельки поблизу міста Українка Обухівського району. Саме тут має бути збудовано новий міст через Дніпро і також... пройде нова Кільцева дорога. Ласий шматок землі донедавна належав Канівському рибоводному господарству, а потім перейшов у розпорядження міської ради Українки. Міський голова Павло Козирєв, рада міста Українки відчувають постійний тиск з боку лобістів Губського, аби цю ділянку виставили на земельний «аукціон» — у якому братимуть участь лише підконтрольні нардепу від БЮТ комерційні структури. Пан Губський через своїх довірених осіб намагався отримати дозвіл на викуп п’яти гектарів землі спортивного табору «Аіст», що є комунальною власністю, — у районі села Плюти, яке давно вже завоювало собі імідж «царського села». До речі, рік тому завдяки своїм зв’язкам з обласними чиновниками, до сфери впливу Богдана Губського відвели 70 гектарів лісу в адміністративних межах цієї ж Української міської ради.
Але ж не тільки турботами про землі в районі Кільцевої дороги має жити народний депутат! Мабуть, так подумав у вільний від роботи час Богдан Губський. І домігся, аби на його 21 садове товариство виділили 40 гектарів земель у прибережній охоронній смузі (!) Київського водосховища — на території Хотянівської, Лебедівської, Осещинської сільських рад. Нині у цих мальовничих місцях активно будують котеджні містечка. І жодна криза не стала їм на заваді. На півночі області до сфери інтересів депутата від БЮТ належать землі Іванківського району — ті, що розміщені вздовж річки Тетерів. Не багато не мало, а 200 гектарів! Заодно викуплено територію колишніх баз відпочинку — 40 гектарів лісового фонду — в межах Блідчанської сільської ради.
...Вітчизняні державні мужі з року в рік старанно відкладають створення правових умов для цивілізованого формування ринку землі. «Тіньовий» ринок успішно використовує ці проблеми й працює на повну потужність, збагачуючи своїх покровителів, ідейних та фінансових натхненників. Такі оборудки чудово виконують ще одну місію — фінансують виборчі перегони тих чи інших політичних сил. Така практика — скупити сільськогосподарську ділянку за символічною ціною, змінити цільове використання «під будівництво», збудувати і продати котеджне містечко за ринковою ціною — вже повним ходом діє в Україні. Рентабельність її — сотні відсотків! А потім шалені гроші, відібрані у фактично безправних селян, потрапляють «нагору» — до політиків, які своїми мандатами прикривають беззаконня. За ці кошти слуги народу регулярно їздять засмагати в екзотичні країни, купують дорогі автомобілі та розкішні деталі гардеробу. А також фінансують свою виборчу кампанію — аби й надалі залишитися при владі. І «запускати машинку для заробляння грошей» на друге коло. Слава Богу, чорноземи в Україні родючі, а розкрадати їх можна ще кілька років.
Олег ГАНСЬКИЙ, газета "Україна молода"