Народ
Народ, який не хоче
годувати свою армію,
буде годувати чужу .
Бісмарк
Наприкінці минулого століття після багатьох віків національно-визвольних змагань наша Батьківщина, нарешті, здобула незалежність. Відомо, що незалежність неможлива без Збройних Сил. Яскраве свідчення цьому – доля України на початку 20-х років ХХ століття, коли наша Батьківщина стала жертвою Червоної Росії, а все через те, що уряд УНР не хотів годувати власну армію. Навчені гірким досвідом патріоти України мусили врахувати цю трагічну помилку після проголошення Незалежності в 1991р. У ці історичні дні Спілка офіцерів України звернулася із закликом негайно прийняти Присягу на вірність народу України. Нажаль цей заклик не викликав ентузіазму ні серед рядового складу, ні серед офіцерів, ні серед кадрових війскових, ні серед військовослужбовців запасу, бо ж одна справа – голосувати таємно на виборчій дільниці, а зовсім інше діло - добровільно засвітитися і взяти на себе обов’язки захисника Вітчизни. Кожен боявся, щоб внаслідок такого ентузіазму його голова не опинилася в кущах, бо ж саме так було з усіма такими ентузіастами впродовж останніх століть нашої історії. Але відкладати на потім прийняття Присяги уже було не можливо. В кожному регіоні хтось мусив бути першим у цьому архіважливому заході. Хтось повинен був подати приклад також і в Броварах.
Я гордий з того, що в цей буренний час я взяв на себе сміливість першим на броварщині прийняти Присягу на вірність народу України. Сталося це 19 січня 1992 року у приміщені всеукраїнського офісу Спілки офіцерів України. Там я не побачив ні натовпу, ні черг. Акт прийняття Присяги відбувся без помпи, швидко і в лаконічній формі.
Мій приклад заохотив інших людей. Уже 7 лютого 1992 року Присягу прийняла невелика група броварчан. Згодом таких були уже тисячі. Таким чином ми заявили на весь світ, що Україна готова захищати свою незалежність. Хочу поздоровити захисників Вітчизни із професійним святом, побажати їм бути гідними козацької слави та слави воїнів Київської Русі.
Олег Рожок
